4 роки супротиву

                          

                            4 роки повномасштабної російсько-української війни

Позаду — чотири роки повномасштабного вторгнення РФ у війні, яка триває вже цілих 12 років. Це понад 35 тисяч годин неймовірного, виснажливого спротиву. 2 млн 104 тис. хвилин, протягом яких ми не просто перебуваємо в авангарді історії — ми буквально її творимо, сплачуючи за це найвищу ціну. За нашою героїчною боротьбою стоїть колосальний біль і непоправні втрати: безперервні сирени повітряних тривог, постійний грім ППО, артилерійські залпи, вибухи балістики та дронів. Це зруйновані будинки, спалені школи, стерті з лиця землі міста і села, щільно заміновані поля. Це десятки тисяч загиблих і покалічених життів, мільйони біженців, розірвані сім'ї.

Але крізь кров, піт і сльози ми продовжуємо доводити всьому світові, а найголовніше — самим собі, що ми є воістину дозрілою нацією. Ми згуртовані й мужні, а не якесь там «failed state», як нас десятиліттями намагалася представити російська пропаганда. Іронічно згадувати, що нам давали лише три дні на капітуляцію. Ми ж взяли ці три дні та й помножили на 487. І продовжуватимемо множити стільки, скільки буде потрібно, паралельно множачи на нуль амбіції нашого ворога. Україна міцнішає, лютішає і не підкорюється.

 Ми стали іншими — як люди, як суспільство, як нація. І ця зміна вже незворотна. Ми більше не будемо "пасти задніх" за жодних обставин. Не будемо жити з постійним огляданням на те, що сказали в тій чи іншій столиці. У нас з’явилося чітке відчуття власної суб’єктності. Ми стали нацією, з якою іншим, з одного боку, буде добре — бо ми сильні й на нас можна покластися. А з іншого — не завжди зручно, бо ми навчилися відстоювати своє і, якщо треба, працювати ліктями в прямому сенсі цього слова. І я переконаний: цей досвід ми вже нікому не дозволимо стерти з пам’яті. Життя навчило нас жорстко — але в цьому теж є великий позитив».

За ці роки ми довели, що існують речі, за які варто триматися і за які потрібно боротися. Ми показали, що цінності — це не декларація, а готовність платити за них високу ціну. Якщо ми всі разом це остаточно усвідомимо, якщо приймемо цю відповідальність як спільну, то, повірте, про Україну говоритимуть як про диво XXI століття. У це мені справді хотілося б щиро вірити».

На початку п’ятого року повномасштабного вторгнення Україна стикається з новими системними викликами: зміною структури міжнародної допомоги через паузу з боку США, наслідками масованих ударів по енергетиці та демографічною кризою. Інформація про загальну кількість втрат Сил оборони залишається закритою, однак на початку 2026 року президент України озвучив оновлені дані щодо загиблих: «В Україні офіційно кількість солдатів, які загинули на полі бою — як професійних, так і призовників — становить 55 тисяч», — заявив Володимир Зеленський, додавши, що велика кількість військових вважаються зниклими безвісти. Водночас, за оцінками вашингтонського Центру стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS), втрати російської армії (загиблі, поранені та зниклі безвісти) сягають майже 1,2 мільйона осіб.

                                         

 

Виховна година до Дня Державного Герба

15:15 (8 урок)

19 лютого – День Державного Герба України. Наш герб, наша святиня, національний символ, що уособлює тисячолітній зв’язок поколінь – минувшини, сьогодення та майбутнього. Сьогодні учні 9-В класу виконували цікаві завдання, говорили про державні символи та їх значення. Діти мали змогу ще раз усвідомити, що потрібно шанувати державні символи!

19 лютого 1992 року Верховна Рада України затвердила тризуб як Малий герб України, визначаючи його головним елементом великого Державного Герба України. Ним став золотий Тризуб на синьому щиті — національний символ українців часів визвольних змагань XX століття.

Тризуб як державний символ України був обраний невипадково, із давніх часів тризуб використовувався як своєрідний оберіг. Археологи знаходили це зображення у багатьох пам’ятках культури, датованих ще першим століттям нашої ери. Існує понад тридцять теорій походження і значення тризуба (сокіл, якір, символ триєдності світу, тощо).

Наш герб, наша святиня, має давню та величну історію, він народжений із споконвічного народного прагнення до волі та незалежності. Національний символ, що уособлює тисячолітній зв’язок поколінь – минувшини, сьогодення та майбутнього.

Тризуб об’єднує українських патріотів, наших хлопців та дівчат ЗСУ, він зображений на шевронах наших захисників, які сьогодні захищають суверенітет і територіальну цілісність нашої держави.

                                                             

                                             День закоханих (виховна година)

Історія дня святого Валентина: шлях від античності до християнства 

Свято 14 лютого можна приурочити й ще до одного історичного періоду, під час якого існувало здебільшого язичництво. В Давньому Римі цю дату відзначали довольно брутально. Річ у тім, що тоді цей день вважався не Днем закоханих, а язичницьким святом Луперкалії. Свято вшановувало римського бога землеробства Фавна, а період святкування припадав на 13 - 15 лютого. Цього дня люди приносили криваві жертви, били жінок шкіряними батогами та пили вино. 

Зазвичай в жертву приносили козу для плодючості та собаку та очищення. Після цього з кози знімали шкіру, різали її на смужки-батоги та занурювали у жертовну кров. З цими батогами люди виходили на вулиці та били ними жінок і наносили удари по землі. Вважалося, що такий обряд допоможе жінці швидше завагітніти та легко народити дитину, а поля принесуть кращий врожай. Цього дня також існувала традиція для молодих жінок: вони писали своє ім’я на табличці та кидали її у велику урну. Всі охочі чоловіки навмання діставали табличку та могли могли об’єднатися з дівчиною принаймні на рік. 

Пізніше, з приходом християнства, язичницькі традиції намагалися якнайшвидше викорінити. Тож,  історія виникнення Дня святого Валентина бере свій початок ще з Давнього Риму та язичницької культури, проте романтична версія свята почалася за часів правління Клавдія ІІ (у 268 - 270 роках).

Академічна доброчесність

 Академічна доброчесність — це сукупність етичних принципів та законодавчо визначених правил, спрямованих на забезпечення довіри до результатів навчання та наукових досліджень. Вона передбачає самостійне виконання завдань, посилання на джерела, чесність та відповідальність. Порушеннями є плагіат, списування, фальсифікація та фабрикація.

Відповідно до статті 42 Закону України «Про освіту»:

1. Академічна доброчесність - це сукупність етичних принципів та визначених законом правил, якими мають керуватися учасники освітнього процесу під час навчання, викладання та провадження наукової (творчої) діяльності з метою забезпечення довіри до результатів навчання та/або наукових (творчих) досягнень.

2. Дотримання академічної доброчесності педагогічними, науково-педагогічними та науковими працівниками передбачає:

• посилання на джерела інформації у разі використання ідей, розробок, тверджень, відомостей;
• дотримання норм законодавства про авторське право і суміжні права;
• надання достовірної інформації про методики і результати досліджень, джерела використаної інформації та власну педагогічну (науково-педагогічну, творчу) діяльність;
• контроль за дотриманням академічної доброчесності здобувачами освіти;
• об’єктивне оцінювання результатів навчання.

3. Дотримання академічної доброчесності здобувачами освіти передбачає:

• самостійне виконання навчальних завдань, завдань поточного та підсумкового контролю результатів навчання (для осіб з особливими освітніми потребами ця вимога застосовується з урахуванням їхніх індивідуальних потреб і можливостей);
• посилання на джерела інформації у разі використання ідей, розробок, тверджень, відомостей;
• дотримання норм законодавства про авторське право і суміжні права;
• надання достовірної інформації про результати власної навчальної (наукової, творчої) діяльності, використані методики досліджень і джерела інформації.

•  Види академічної відповідальності (у тому числі додаткові та/або деталізовані) учасників освітнього процесу за конкретні порушення академічної доброчесності визначаються спеціальними законами та/або внутрішніми положеннями закладу освіти, що мають бути затверджені (погоджені) основним колегіальним органом управління закладу освіти та погоджені з відповідними органами самоврядування здобувачів освіти в частині їхньої відповідальності.

  Кожна особа, стосовно якої порушено питання про порушення нею академічної доброчесності, має такі права:

  • ознайомлюватися з усіма матеріалами перевірки щодо встановлення факту порушення академічної доброчесності, подавати до них зауваження;
  • особисто або через представника надавати усні та письмові пояснення або відмовитися від надання будь-яких пояснень, брати участь у дослідженні доказів порушення академічної доброчесності;
  • знати про дату, час і місце та бути присутньою під час розгляду питання про встановлення факту порушення академічної доброчесності та притягнення її до академічної відповідальності;
  • оскаржити рішення про притягнення до академічної відповідальності до органу, уповноваженого розглядати апеляції, або до суду.
  • Порядок виявлення та встановлення фактів порушення академічної доброчесності визначається уповноваженим колегіальним органом управління закладу освіти з урахуванням вимог цього Закону та спеціальних законів.

Зимові канікули 2025-2026

 

Істина, свобода та відповідальність

 Істина, свобода та відповідальність утворюють нерозривний трикутник зрілого суспільства: справжня свобода — це не свавілля, а усвідомлений вибір, обмежений мораллю та законом задля спільного блага. Відповідальність є зворотним боком свободи, що вимагає звіту за наслідки дій, а істина забезпечує моральний фундамент для цього вибору. 

 Свобода. Наш обов’язок – збудувати такий устрій, за якого Україна буде вільною і захищеною. Це передусім свобода "від": від загрози загарбання і знищення; від несправедливості і суспільної нерівності; від зубожіння; від ненависті і нетерпіння. Проте не менш важливою є і свобода "для": задля належного і критичного вивірення курсу держави; задля повної реалізації потенціалу української політичної нації, задля творчого преображення життя, задля ширення добра.

 Відповідальність. Вона лежить і на керівництві держави, і на громадянському суспільстві. У керівництва держави повинен існувати суворо дотримуваний баланс відповідальності. Будь-який переступ цього балансу переросте у конфлікт чи в замах на узурпацію влади. Знаходження цього балансу не має залежати від політичної кон’юнктури й мінливого вектора політичних впливів. Державний апарат загалом має не панувати, а служити. Критеріями відповідності чиновників займаній посаді є професіоналізм, моральна зрілість та служіння національним інтересам України. Громадянське суспільство має позбутися звичок, властивих патерналістській державі, відмовитись від насильницьких практик і взяти на себе свою частку відповідальності за стан справ у державі та своє в ній майбутнє.

Виховна година "16 днів проти насильства"

 

28 листопада була поведена виховна година "16днів проти насильства".

Всеукраїнська акція "16 днів проти насильства" 25 листопада 2025 – 10 грудня 2025. Щороку Україна долучається до Всесвітньої ініціативи «16 днів проти насильства», метою якої є привернення уваги до проблеми насильства, захист прав людини та формування безпечного середовища.

Головна ідея цих днів — змінювати культуру мовчання, руйнувати стереотипи, які виправдовують насильство, та навчатися помічати попереджувальні сигнали поруч із нами. Адже насильство не завжди починається з удару — іноді воно проявляється через приниження, контроль, знецінення чи тиск. В освітньому середовищі це час, щоб поговорити з дітьми про права, особисті кордони, добробут, підтримку, шляхи протидії та захисту у небезпечних ситуаціях.

Важливо, щоб кожен учень знав:

▪️ насильство — це не норма;

▪️ звертатися по допомогу — не соромно;

            ▪️ байдужість робить нас частиною проблеми.

Наші воїни виборюють на полі бою право на існування нашої країни, захищаючи нашу землю від окупантів. Перед нами стоїть обов’язок розбудувати незалежну Україну, вільну від будь-яких проявів насильства.