Виховна година "Толерантність на рівні можливості"

 

15 квітня на 8 уроці була проведена виховна година "Толерантність на рівні можливості"

Толерантність — це повага, прийняття та розуміння різноманіття культур, форм самовираження та людської індивідуальності. Це не пасивна терпимість, а активна позиція, що ґрунтується на визнанні прав людини та демократії, безконфліктне прийняття відмінностей інших у поглядах, поведінці чи вірі.

Бути толерантним – значить припускати, що відмінності між людьми існують, погоджуватися з ними, шанобливо приймати їх. І ще дуже важливо вміти знаходити спосіб спілкування та співпраці, не використовуючи агресію чи ворожнечу. Отож, бути толерантним – значить уміти поважати й шанувати не лише своє, а й чуже, розуміти цінність відмінного та незвичного нам у зовнішності та поведінці інших людей.

Найвідоміше визначення толерантності дав лауреат Нобелівської премії миру Кофі Аннан: «Толерантність – це мистецтво жити з іншими людьми та іншими ідеями». Річ у тім, що толерантність не тотожна дружбі та любові. Зазвичай ми дружимо з тими й любимо тих, хто має такі самі погляди, як у нас і є близьким нам за духом. А толерантність – це вміння приймати те, що з нашими поглядами не збігається. Не погоджуючись і дискутуючи з чужими поглядами, маємо розуміти їхнє право на повноцінне існування, подібно до наших поглядів і переконань. 

 Світ різноманітний і, змалечку привчаючи дітей із розумінням ставитися до проявів інакшого у поведінці, зовнішності, переконаннях людей, ми допоможемо дітям ставати кращими у спілкуванні.

Усвідомити, що таке толерантність, допоможуть поняття-синоніми або ж слова, які асоціюються з толерантною поведінкою. Отож, толерантність пов’язують із: повагою, терпимістю, делікатністю, примиренням. небайдужістю.

Правила поведінки в соціумі дорослі повинні прищепити дитині почуття чуйності та співчуття. Це насправді непросто. Але правильні розмови та власний приклад можуть зарадити. 

Донести розуміння, що відмінності між людьми важливі, оскільки роблять кожного і кожну неповторними. 

Пояснити дитині, що «наше» і «моє» важливе і цінне для нас. Але таким самим цінним і важливим є «своє» для інших людей. І завдання кожної людини – навчитися поважати і своє, і чуже. 

Усі ми різні, і від цього наше спілкування стає цікавішим, ми можемо повчитися одне в одного чогось нового.

І ще варто пам'ятати одну істину: діти переймають правила соціальної взаємодії від дорослих. Тому, перш ніж висловити судження про когось чи вчинити дію, що зачіпає чужі інтереси, поставте собі запитання: чи хотіла б (хотів би) я, щоб моя дитина вчинила так само?

Вітаємо переможців!

                                          

Учні 9-В, 8-А та 9-В у складі команди ОСДЮШОР "Металург" в ході Чемпіонату України U15 10 квітня іздили у м. Кривий Ріг, щоб зіграти з командою "Кривбас-84".

Гра закінчилась рахунком 1:1.

Гол забив учень 9-В 

Перевізняк Ростислав.

Команда ОСДЮШОР "Металург" залишається у своїй групі Чемпіонату України  U15 на першому місті.

Вітаємо!

Вітаємо переможців!

 

Учні 9-В, 8-А та 8-В класів у складі команди ОСДЮШОР "Металург" в ході Чемпіонату України U15 зіграли вдома з командою "Металіст 1925-2" з Харкова.

Гра закінчилась перемогою для запоріжців з рахунком 5:2.

Голи забили учні 9-В класу: ПЕРЕВІЗНЯК РОСТИСЛАВ, ВОЛОВИЧ ЄВГЕН та учень 8-В класу ДЕМИДОВ АРТЕМ.

Ворота команди сьогодні захищав учень 8-А класу БІЮМЕН АРТУР. Вітаємо його з дебютом у ролі воротаря.

Команда ОСДЮСШОР залишається у своїй групі Чемпіонату України U 15 на першому місті.

                                                           ВІТАЄМО ПЕРЕМОЖЦІВ!

Вітаємо переможців!

21 березня 2026 р. учні 9-В, 8-А та 8-В у складі команди ОСДЮСШОР "Металург" в ході Чемпіонату України U15 їздили у м. Дніпро, щоб зіграти з командою МДЮСШ2 Дніпро.

Гра закінчилась перемогою для запоріжців з рахунком 6:0.

Голи забили учні 9-В 

Перевізняк Ростислав, Волович Євген, Зеленський Антон та учень 8-В Демідов Артем.

Ворота команди сьогодні захищав учень 8-А класу Біюмен Артур. Вітаємо його з дебютом у ролі воротаря!

Команда ОСДЮСШОР "Металург" залишається у своїй групі Чемпіонату України U15 на першому місті.

Вітаємо!

 

4 роки супротиву

                          

                            4 роки повномасштабної російсько-української війни

Позаду — чотири роки повномасштабного вторгнення РФ у війні, яка триває вже цілих 12 років. Це понад 35 тисяч годин неймовірного, виснажливого спротиву. 2 млн 104 тис. хвилин, протягом яких ми не просто перебуваємо в авангарді історії — ми буквально її творимо, сплачуючи за це найвищу ціну. За нашою героїчною боротьбою стоїть колосальний біль і непоправні втрати: безперервні сирени повітряних тривог, постійний грім ППО, артилерійські залпи, вибухи балістики та дронів. Це зруйновані будинки, спалені школи, стерті з лиця землі міста і села, щільно заміновані поля. Це десятки тисяч загиблих і покалічених життів, мільйони біженців, розірвані сім'ї.

Але крізь кров, піт і сльози ми продовжуємо доводити всьому світові, а найголовніше — самим собі, що ми є воістину дозрілою нацією. Ми згуртовані й мужні, а не якесь там «failed state», як нас десятиліттями намагалася представити російська пропаганда. Іронічно згадувати, що нам давали лише три дні на капітуляцію. Ми ж взяли ці три дні та й помножили на 487. І продовжуватимемо множити стільки, скільки буде потрібно, паралельно множачи на нуль амбіції нашого ворога. Україна міцнішає, лютішає і не підкорюється.

 Ми стали іншими — як люди, як суспільство, як нація. І ця зміна вже незворотна. Ми більше не будемо "пасти задніх" за жодних обставин. Не будемо жити з постійним огляданням на те, що сказали в тій чи іншій столиці. У нас з’явилося чітке відчуття власної суб’єктності. Ми стали нацією, з якою іншим, з одного боку, буде добре — бо ми сильні й на нас можна покластися. А з іншого — не завжди зручно, бо ми навчилися відстоювати своє і, якщо треба, працювати ліктями в прямому сенсі цього слова. І я переконаний: цей досвід ми вже нікому не дозволимо стерти з пам’яті. Життя навчило нас жорстко — але в цьому теж є великий позитив».

За ці роки ми довели, що існують речі, за які варто триматися і за які потрібно боротися. Ми показали, що цінності — це не декларація, а готовність платити за них високу ціну. Якщо ми всі разом це остаточно усвідомимо, якщо приймемо цю відповідальність як спільну, то, повірте, про Україну говоритимуть як про диво XXI століття. У це мені справді хотілося б щиро вірити».

На початку п’ятого року повномасштабного вторгнення Україна стикається з новими системними викликами: зміною структури міжнародної допомоги через паузу з боку США, наслідками масованих ударів по енергетиці та демографічною кризою. Інформація про загальну кількість втрат Сил оборони залишається закритою, однак на початку 2026 року президент України озвучив оновлені дані щодо загиблих: «В Україні офіційно кількість солдатів, які загинули на полі бою — як професійних, так і призовників — становить 55 тисяч», — заявив Володимир Зеленський, додавши, що велика кількість військових вважаються зниклими безвісти. Водночас, за оцінками вашингтонського Центру стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS), втрати російської армії (загиблі, поранені та зниклі безвісти) сягають майже 1,2 мільйона осіб.

                                         

 

Виховна година до Дня Державного Герба

15:15 (8 урок)

19 лютого – День Державного Герба України. Наш герб, наша святиня, національний символ, що уособлює тисячолітній зв’язок поколінь – минувшини, сьогодення та майбутнього. Сьогодні учні 9-В класу виконували цікаві завдання, говорили про державні символи та їх значення. Діти мали змогу ще раз усвідомити, що потрібно шанувати державні символи!

19 лютого 1992 року Верховна Рада України затвердила тризуб як Малий герб України, визначаючи його головним елементом великого Державного Герба України. Ним став золотий Тризуб на синьому щиті — національний символ українців часів визвольних змагань XX століття.

Тризуб як державний символ України був обраний невипадково, із давніх часів тризуб використовувався як своєрідний оберіг. Археологи знаходили це зображення у багатьох пам’ятках культури, датованих ще першим століттям нашої ери. Існує понад тридцять теорій походження і значення тризуба (сокіл, якір, символ триєдності світу, тощо).

Наш герб, наша святиня, має давню та величну історію, він народжений із споконвічного народного прагнення до волі та незалежності. Національний символ, що уособлює тисячолітній зв’язок поколінь – минувшини, сьогодення та майбутнього.

Тризуб об’єднує українських патріотів, наших хлопців та дівчат ЗСУ, він зображений на шевронах наших захисників, які сьогодні захищають суверенітет і територіальну цілісність нашої держави.

                                                             

                                             День закоханих (виховна година)

Історія дня святого Валентина: шлях від античності до християнства 

Свято 14 лютого можна приурочити й ще до одного історичного періоду, під час якого існувало здебільшого язичництво. В Давньому Римі цю дату відзначали довольно брутально. Річ у тім, що тоді цей день вважався не Днем закоханих, а язичницьким святом Луперкалії. Свято вшановувало римського бога землеробства Фавна, а період святкування припадав на 13 - 15 лютого. Цього дня люди приносили криваві жертви, били жінок шкіряними батогами та пили вино. 

Зазвичай в жертву приносили козу для плодючості та собаку та очищення. Після цього з кози знімали шкіру, різали її на смужки-батоги та занурювали у жертовну кров. З цими батогами люди виходили на вулиці та били ними жінок і наносили удари по землі. Вважалося, що такий обряд допоможе жінці швидше завагітніти та легко народити дитину, а поля принесуть кращий врожай. Цього дня також існувала традиція для молодих жінок: вони писали своє ім’я на табличці та кидали її у велику урну. Всі охочі чоловіки навмання діставали табличку та могли могли об’єднатися з дівчиною принаймні на рік. 

Пізніше, з приходом християнства, язичницькі традиції намагалися якнайшвидше викорінити. Тож,  історія виникнення Дня святого Валентина бере свій початок ще з Давнього Риму та язичницької культури, проте романтична версія свята почалася за часів правління Клавдія ІІ (у 268 - 270 роках).