4 роки повномасштабної російсько-української війни
Позаду — чотири роки повномасштабного вторгнення РФ у війні, яка триває вже цілих 12 років. Це понад 35 тисяч годин неймовірного, виснажливого спротиву. 2 млн 104 тис. хвилин, протягом яких ми не просто перебуваємо в авангарді історії — ми буквально її творимо, сплачуючи за це найвищу ціну. За нашою героїчною боротьбою стоїть колосальний біль і непоправні втрати: безперервні сирени повітряних тривог, постійний грім ППО, артилерійські залпи, вибухи балістики та дронів. Це зруйновані будинки, спалені школи, стерті з лиця землі міста і села, щільно заміновані поля. Це десятки тисяч загиблих і покалічених життів, мільйони біженців, розірвані сім'ї.
Але крізь кров, піт і сльози ми продовжуємо доводити всьому світові, а найголовніше — самим собі, що ми є воістину дозрілою нацією. Ми згуртовані й мужні, а не якесь там «failed state», як нас десятиліттями намагалася представити російська пропаганда. Іронічно згадувати, що нам давали лише три дні на капітуляцію. Ми ж взяли ці три дні та й помножили на 487. І продовжуватимемо множити стільки, скільки буде потрібно, паралельно множачи на нуль амбіції нашого ворога. Україна міцнішає, лютішає і не підкорюється.
Ми стали іншими — як люди, як суспільство, як нація. І ця зміна вже незворотна. Ми більше не будемо "пасти задніх" за жодних обставин. Не будемо жити з постійним огляданням на те, що сказали в тій чи іншій столиці. У нас з’явилося чітке відчуття власної суб’єктності. Ми стали нацією, з якою іншим, з одного боку, буде добре — бо ми сильні й на нас можна покластися. А з іншого — не завжди зручно, бо ми навчилися відстоювати своє і, якщо треба, працювати ліктями в прямому сенсі цього слова. І я переконаний: цей досвід ми вже нікому не дозволимо стерти з пам’яті. Життя навчило нас жорстко — але в цьому теж є великий позитив».
За ці роки ми довели, що існують речі, за які варто триматися і за які потрібно боротися. Ми показали, що цінності — це не декларація, а готовність платити за них високу ціну. Якщо ми всі разом це остаточно усвідомимо, якщо приймемо цю відповідальність як спільну, то, повірте, про Україну говоритимуть як про диво XXI століття. У це мені справді хотілося б щиро вірити».
На початку п’ятого року повномасштабного вторгнення Україна стикається з новими системними викликами: зміною структури міжнародної допомоги через паузу з боку США, наслідками масованих ударів по енергетиці та демографічною кризою. Інформація про загальну кількість втрат Сил оборони залишається закритою, однак на початку 2026 року президент України озвучив оновлені дані щодо загиблих: «В Україні офіційно кількість солдатів, які загинули на полі бою — як професійних, так і призовників — становить 55 тисяч», — заявив Володимир Зеленський, додавши, що велика кількість військових вважаються зниклими безвісти. Водночас, за оцінками вашингтонського Центру стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS), втрати російської армії (загиблі, поранені та зниклі безвісти) сягають майже 1,2 мільйона осіб.
Немає коментарів:
Дописати коментар