Виховна година "Толерантність на рівні можливості"

 

15 квітня на 8 уроці була проведена виховна година "Толерантність на рівні можливості"

Толерантність — це повага, прийняття та розуміння різноманіття культур, форм самовираження та людської індивідуальності. Це не пасивна терпимість, а активна позиція, що ґрунтується на визнанні прав людини та демократії, безконфліктне прийняття відмінностей інших у поглядах, поведінці чи вірі.

Бути толерантним – значить припускати, що відмінності між людьми існують, погоджуватися з ними, шанобливо приймати їх. І ще дуже важливо вміти знаходити спосіб спілкування та співпраці, не використовуючи агресію чи ворожнечу. Отож, бути толерантним – значить уміти поважати й шанувати не лише своє, а й чуже, розуміти цінність відмінного та незвичного нам у зовнішності та поведінці інших людей.

Найвідоміше визначення толерантності дав лауреат Нобелівської премії миру Кофі Аннан: «Толерантність – це мистецтво жити з іншими людьми та іншими ідеями». Річ у тім, що толерантність не тотожна дружбі та любові. Зазвичай ми дружимо з тими й любимо тих, хто має такі самі погляди, як у нас і є близьким нам за духом. А толерантність – це вміння приймати те, що з нашими поглядами не збігається. Не погоджуючись і дискутуючи з чужими поглядами, маємо розуміти їхнє право на повноцінне існування, подібно до наших поглядів і переконань. 

 Світ різноманітний і, змалечку привчаючи дітей із розумінням ставитися до проявів інакшого у поведінці, зовнішності, переконаннях людей, ми допоможемо дітям ставати кращими у спілкуванні.

Усвідомити, що таке толерантність, допоможуть поняття-синоніми або ж слова, які асоціюються з толерантною поведінкою. Отож, толерантність пов’язують із: повагою, терпимістю, делікатністю, примиренням. небайдужістю.

Правила поведінки в соціумі дорослі повинні прищепити дитині почуття чуйності та співчуття. Це насправді непросто. Але правильні розмови та власний приклад можуть зарадити. 

Донести розуміння, що відмінності між людьми важливі, оскільки роблять кожного і кожну неповторними. 

Пояснити дитині, що «наше» і «моє» важливе і цінне для нас. Але таким самим цінним і важливим є «своє» для інших людей. І завдання кожної людини – навчитися поважати і своє, і чуже. 

Усі ми різні, і від цього наше спілкування стає цікавішим, ми можемо повчитися одне в одного чогось нового.

І ще варто пам'ятати одну істину: діти переймають правила соціальної взаємодії від дорослих. Тому, перш ніж висловити судження про когось чи вчинити дію, що зачіпає чужі інтереси, поставте собі запитання: чи хотіла б (хотів би) я, щоб моя дитина вчинила так само?